Пісня
Дівчинка: У
тебе є, сину,
Велика родина – велика, велика
сім’я,
Найкраща країна – твоя
Україна,
Родина твоя і
моя.
Ми — твоє майбутнє й заповітні мрії.
Будемо зростати, будемо мужніти,
На твоїх просторах жити і трудитись.
Дівчина. Щоб
завжди цвіла ти вільна і єдина,
Синьоока ненько — рідна Україно!
Уч. Колись давним-давно на нашій
рідній землі перекидали люди маленьку насінину,ніби зігрівали її своїми руками.
Та й вирішили дати їй життя — посадили. Опинившись у ґрунті, зернятко не гаяло
часу, одразу проросло. Із землі пробився ніжний паросток, який із часом виріс у
розкішне дерево, яке й об’єднало всі народності України в єдину родину. Тому й
називають таке дерево деревом роду, бо стовбур у нас один, а ми, діти, його
гілочки,такі різні, талановиті, неповторні.
(Пісня)
1-уч.Найбільше багатство нашої держави — це ми, діти.
2-й уч. Ми зміцнюємо
нашу державу Україну, робимо її ще
багатшою.
3-й учень. Здрастуй, земле чарівниця!
1-а учениця. Щирі люди, доброго вам дня!
2-й учень. Хочемо низько ми вам поклонитись!
3-а учениця. Бо всі ми України рідної сім’я!
Уч. Існує прекрасна легенда. Бог вирішив наділити народи
талантом. Одні отримали елегантність та красу, інші дисципліну і порядок. Хтось
– здатність до торгівлі, а хтось - до музики. Обдаривши усіх, подивився Бог і
раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку,
руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної
калини.
- Хто ти? Чого плачеш? – запитав Бог.
Україна
Я –Україна. А плачу бо стогне моя земля від пролитої
крові і пожеж. Вороги знущаються з моїх дітей, вдов і сиріт, у своїй хаті немає
правди й волі.
Уч. Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти
вже роздав. Як завадити твоєму горю? Є у мене неоцінений дар, який уславить
тебе на весь світ. Це пісня.
Взяла дівчина – Україна дарунок, притиснула міцно до
серця. Поклонилася Всевишньому і понесла пісню в народ. З тих самих пір
співають люди пісню, лікують нею серця, просвітляють уми, чарують душу.
(Пісня)
Уч. Хто має такі пісні, тому нічого боятися за своє
майбутнє. Скільки в них краси і грації, скільки дужого і молодого почуття.
Співаючи, ми зазираємо у нашу історію, у минуле,
намагаючись обережно побачити картини народження української нації. Коли
звучить пісня, то серце наповнюється почуттям любові до рідного краю, до свого
народу, до України.
(Пісня)
А як наші предки вміли сміятися, жартувати,
пританцьовувати
Учні інсценізують гумореску П. Глазового «Кухлик».
Кухлик
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші — не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: «Покажіть
Кухлик той, що з краю».
Продавщиця: «Што? Чєво?
Я не панімаю».
— Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
«В Україні живете
Й не знаєте мови…»
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
— У мєня єсть свій язик,
Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика —
Та не знає мови
(Пісня)
1.Я з того краю, де Дніпро тече
Я з того краю, де лелека живе
Я з того краю, де сопілка грає,
Я з того краю, де журби немає,
Я з того краю, де росте калина,
Я з того краю, де живе моя родина,
Я з того краю де цвітуть пахучі квіти
Наш рідний краю, ми твої діти.
(Танок)
2.О Криничанщина, край дитинства мого,
Босоніж біжу до джерельця твого.
І мрію, щоб тут усе жило й цвіло!
3.На Криничанщині є село, в якому я живу.
Воно єдине і рідненьке, я правду, друзі, вам кажу.
Бо тут батьки мої, і друзі, і школа, до якої я ходжу.
4.Та що казати — слів немає, лиш можна висловитись так:
«О Криничанщина, мій рідний краю, тебе люблю я і гадаю,
Що в світі кращої нема.
Бо дух землі святий і рідний
Вдихаєш ти із дня у день.
Село моє, для мене ти єдине,
І хай про тебе пісня лине.
(Пісня)
В Київ приїхала я із села,
Мрія давнішня сюди привела.
Довго гуляла святковим я містом,
І захотілося смачно поїсти.
От і кафе (проходить, сідаєза столик).
Кличу офіціанта :
«Борщ український, будь ласка, подайте,
Склянку узвару і вареники з мясом».
Пані, ну що ви ! Кафе в нас сучасне.
Ось вам стейк, гамбургер, чизбургер, піцца ...
- Що то він каже? І як воно їсться ?
- Фанта, мірінда, є спрайт, кока-кола,
Пийте бонакву. А ось пепсі-кола.
Ще є й солодощі – тільки для вас:
Ківі, пікнік, помаранч, снікерс, марс
- Може, він лається ? (Тихенько про себе)
- Прошу, сідайте!
- Ой ...Щось погано ... Водички подайте!
Хто його знає, чим він нагодує (вбік каже).
- Дякую. Вибачте, завтра зайду я.
Хоч би мені ті слова переклали.
Швидше додому! До хліба із салом!
Рідне, своє, зрозуміле й смачне...
Більше в кафе не затягнеш мене.
(Танок)
Дівчина.
Ти скажи мені, козаче,
За що мене любиш?
Чи коли зустрінеш іншу,
то мене забудеш?
Хлопець.
Як, за що тебе люблю я,
Мила Україно!
За твою красу і вроду,
Пісню солов’їну.
Дівчина.
Але ж я поміж дівчат
Сріблом не багата.
Хіба рушників доволі
Та чепурна хата.
Хлопець.
Не ж бо, люба Україно,
Тим ти не журися,
На свою природну вроду
Лишень подивися.
Подивлюся на Карпати,
На Дніпро широкий,
На твої лани безкраї,
На небо високе.
Так тебе усю одразу
Хочу обійняти
Й про свою любов до тебе
Світу розказати.
Дівчина.
Але ж в мене шлях тернистий,
Нелегка дорога…
Хлопець.
І за те прошу у Бога.
Разом нам – ніщо не лихо,
Разом на край світу,
Аби лишень мати змогу
І тебе любити.
Разом.
Хай же сонце нам осяє
Шлях до зір далеких,
Доля наша хай літає
На крилах лелеки.
Хлопець.
А я завжди з тобою буду,
Мила Україно!
(Пісня)
Уч. Я -
Україна, я – Україна,
Лиш перед Богом я на колінах,
Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,
Пора звільнитись
нам від прокляття!
Молитва
О, Боже єдиний, здійсни мою мрію
Не діли нашу землю на західну й східну,
Бо всі ми єдині, усі ми сім’я
У всіх нас одна Батьківщина, одна,
Одна і єдина, як вічна любов
За неї ще пращури лили свою кров,
За волю, за єдність боролись вони,
Щоб в вольній країні ми з вами росли,
За неї Шевченко ще в
Бога благав,
У віршах своїх він про неї писав.
Писав і благав у свого народу,
Щоб не проспав
України свободу.
Бо звір стоголовий уже не дрімає
І пазурі гострі у серце впинає.
Не дай йому Боже, не дай розірвати
Не дай щоби брат йшов війною на брата,
Прожени той туман, що окутав усіх
Щоб жити народ наш
у спокої міг
Щоб Україна завжди була вільна,
Завжди залишалась одна, неподільна
І стяг синьо – жовтий знімавсь аж до неба
І більше для щастя нічого
не треба.
(Пісня)
Діти (на фоні музики):
• Я – україночка!
• Це – моя рідна земля.
• Тут мої любі мама і тато.
• Тут я зростаю щасливим.
• Нехай у кожної дитини буде любляча сім’я.
• Хай небо буде завжди чисте.
• Хай золотом колосяться наші поля.
• Хай серця повняться добром.
• Хай лихо оминає наш край.
• Хай злагода й добре увійде в кожен дім.
• Я безмежно люблю свою країну.
• Я гордий тим, що я українець.
• Ми твоє майбутнє, Україно.
Уч. Одним із символів України,
Любові до своєї Батьківщини,
Є наш український віночок
Оберіг для синочків і дочок.
Кольорові стрічечки він має
Кожен колір нам про щось розповідає.
(Виносять віночок)
-
Оранжевий колір хай першість дарує в
любому ділі.
-
Жовтий колір хай сонцем обігріє
-
Зелений – збереже здоровий дух у тілі
-
Голубий – хай дарує далеч неба
-
А синій нагадає, що здоров’я берегти
треба
-
Червоний, то кров пролита за нашу волю
та свободу
-
Фіолетовий – останній , хай виконує всі
ваші побажання.
Уч: Любіть свою країну,
пам’ятайте її минуле,
творіть щасливе сьогодні
і вірте в краще майбутнє!
ПІСНЯ
